Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
Цьогоріч ми вшановуємо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України.
Сьогодні росія переслідує ту ж мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – знищення української нації. І тоді, і нині росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи для підкорення українського народу не спрацьовували.
В умовах нинішньої війни один із способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
26 листопада, о 16:00, долучаймося до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
Наше сьогодення навчає нас: щоб не повторювались трагедії та злочини минулого, наша пам’ять має бути живою, свідомою та вічною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.
Кампанія 2022 року щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору відбуватиметься під гаслом #ПамятаємоЄднаємосяПереможемо
Маленький хлопчик плаче, просить хліба,
Три дні не їв, від голоду опух.
Стоїть, благає і тормосить діда,
Бо в мами вже не чути серця стук.
Немає хліба, й крихти вже немає,
Бо тридцять третій надворі - голодний рік.
Примара чорна за вікном гуляє,
Здається, вже ступає на поріг.
В сусідськім домі вмерла вся родина,
Нема що їсти, голод і біда.
В кінці села теж мати будить сина,
Сама від голоду уже худа й бліда.
В селі вже не залишилось нікого,
У трьох хатинах тільки когось чуть.
Нема в кого просити допомоги,
І ті, що ще живі, теж смерті ждуть.
Жахливий біль судомить усе тіло,
Здається, вже і віддиху нема.
Помер дідусь і над старечим тілом,
Схиливсь хлопчина й слізно обійма.
А скільки їх в той рік "голодний" вмерло,
Шукаючи хоч крихточки собі.
Тож в пам'ять про оті невинні жертви,
В своїм вікні ти свічку запали (Марина Лавришин)
Директорка ЦВРіСКР
Ольга ПРОКОПОВА
