Любов і краса – це ті діаманти, які він вишліфовував із непоказних камінчиків та зараховував у вічний скарб нашої культури.
Володимир Гнатюк
17 вересня 2024 року літературна спільнота України відзначає 160-річчя одного з найвидатніших постатей в історії української літератури Михайла Коцюбинського.
Михайло Коцюбинський – український письменник-модерніст, видатний естет і людинознавець, художник слова, майстер імпресіоністичного малюнка. Сонце, природа, людина – три виміри творчості письменника.
В українську літературу Коцюбинський ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя» (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Дослідники творчості письменника називають Коцюбинського майстром психологічної прози, імпресіоністом у літературі, який в останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму. А ще Коцюбинського називають Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе він любив життя, сонце, квіти і дітей. Влітку 1912 року Михайло Коцюбинський написав останній із завершених ним творів – художній нарис «Хвала життю!», пройнятий пафосом перемоги життя над смертю. Творчість М. Коцюбинського – взірець класичного реалізму, художньої майстерності, школа для багатьох молодих митців. Письменник уміло розкривав психологію своїх героїв, створював пейзажі з соціально-психологічним забарвленням. Він глибоко знав і вивчав життя, був кровно пов’язаний з народом, самовіддано йому служив.
Михайло Коцюбинський є одним із найоригінальніших українських прозаїків. Він одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози.
Творчість Коцюбинського завжди була предметом суперечок літературних критиків. Деякі дослідники про модернізм Михайла Коцюбинського говорять обережно, називаючи його імпресіоністом у літературі. Сучасник письменника, критик Сергій Єфремов так сказав про нього: «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п'ят … був справжнім аристократом Духа без жодного силування з свого боку…».
Павло Тичина писав: «М. Коцюбинському належить одне з найпочесніших місць: після Шевченка, поруч з Іваном Франком, Лесею Українкою, Стефаником – щодо краси й глибини своїх творів іншого письменника такого ми не знайдемо».
Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року у Вінниці, в родині дрібного службовця.
У 1875 році хлопець пішов у початкову школу, а з 1876 року навчався в духовному училищі у Шаргороді.
1881 року Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського з наміром вступити до університету, але юнакові не вдалося продовжити освіту через важке матеріальне становище сім’ї. Мати осліпла, а згодом помер батько. Турбота та відповідальність за двох молодших братів і двох сестер лягла на плечі Михайла.
З 1986 по 1889 рік він дає приватні уроки, продовжує навчатися самостійно й починає свою творчу діяльність. У 1891 році, склавши екстерном іспит на народного учителя при Вінницькому реальному училищі, працює домашнім учителем у селі Лопатинці (нині Вінницька область). У суспільному житті він має активну громадянську позицію, пропагує революційні та самостійницькі ідеї, тому Подільське жандармське управління встановлює за Коцюбинським таємний нагляд.
З 1892 по 1896 рік Михайло Коцюбинський працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду на території Бессарабської та Таврійської губерній.
Подорожі та спілкування з мешканцями молдавських, а згодом кримських поселень дало письменнику матеріал для написання циклу «молдовських» («Для загального добра», «Пе-Коптьор», «Дорогою ціною») і «кримських» («В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами») оповідань. У 1897 році, після безуспішної спроби влаштуватися на роботу в Чернігові, де мешкала його сім’я, Коцюбинський жив у Житомирі й працював на різних посадах в редакції місцевої газети «Волынь».
У березні 1898 року письменник нарешті зміг переїхати до Чернігова. Спочатку він займав посаду діловода при земській управі, тимчасово завідував столом народної освіти та редагував «Земский сборник Черниговской губернии». У вересні 1900 року влаштувався до міського статистичного бюро, де працював до 1911. Одружився з Вірою Устимівною Дейшу, яка стала його вірним другом та помічником. Щотижня у будинку письменника збиралась літературна молодь міста, приходили такі відомі у майбутньому письменники і поети, як Василь Блакитний, Микола Вороний, Павло Тичина. Згодом Коцюбинський об’їздив майже всю Європу – це був не лише потяг до мандрів, а й потреба лікуватися.
У 1911 році «Товариство прихильників української науки, літератури і штуки» призначило М. Коцюбинському довічну стипендію в розмірі 2000 крб. на рік, щоб він міг звільнитись зі служби і повністю віддатися творчості. Проте письменник почував себе дедалі гірше. Його мучили астма і туберкульоз. 12 (25) квітня 1913 року Михайло Коцюбинський помер. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові – улюбленому місці його щоденних прогулянок.
Письменник був високоосвіченою людиною і читав дуже багато. Знав дев'ять мов — три слов'янські: українську, російську, польську; три романські: французьку, італійську, румунську і три східні: татарську, турецьку та циганську. Твори М. Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як в Україні, так і за її межами. За кордоном їх друкували польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою, французькою та іншими мовами.
Більше про Михайла Коцюбинського можна дізнатися тут: Вікіпедія
https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=1625
https://osvita.ua/school/biography/89428/
https://dovidka.biz.ua/mihaylo-kotsyubinskiy-biografiya-korotko/
З нагоди 160-річчя від дня народження «великого сонцелюба» в науковій бібліотеці організовано книжкову виставку-персоналію «Залюблений у сонце і квіти». На виставці представлені видання із фонду наукової бібліотеки, а саме багатотомні та окремі видання творів письменника, документи про його творчий і життєвий шлях та критичні статті.
Виставка діє з 16.08 по 20.08.2024 р.
З виставкою можна ознайомитись в секторі наукової бібліографії.
Провідний бібліотекар наукової бібліотеки Людмила Посітко
