14 грудня 1840 р. у селі Кліщинці на Полтавщині (нині – Черкащина) народився один із засновників українського театру корифеїв, автор п’єси «За двома зайцями», драматург Михайло Старицький.
Старицький Михайло Петрович (1840-1904) – видатний український романіст, поет, директор першого українського професійного театру.
Михайло Старицький народився в родині небагатого поміщика.
У дванадцять років залишився круглим сиротою і його під свою опіку взяв дядько – Віталій Лисенко, батько відомого українського композитора Миколи Лисенко. У родині Лисенків завжди панувала атмосфера інтелігентності та затишку. Будучи високоосвіченими людьми вони вільно спілкувались українською, російською, німецькою, французькою, англійською мовами.
У 1858 році М. Старицький разом зі своїм родичем М. Лисенком вступив до Харківського університету, а трохи згодом, у 1860 році, вони переходять на навчання до Київського університету, де Михайло Петрович навчається спочатку на фізико-математичному, а потім на юридичному факультетах.
У Києві Михайло Старицький розпочав свою літературну діяльність. Він робить переклади віршів О. Пушкіна, М. Лермонтова. У 1864 році пише лібрето опери «Гаркуша».
У 1865 році Старицький закінчує університет. Разом з Миколою Лисенком організовує українські спектаклі, концерти, пише багато віршів.
У 1872 році Михайло Старицький написав вірш «Виклик», який Микола Лисенко перетворив на пісню, відому далеко за межами України – це «Ніч яка місячна, зоряна, ясная», яку часто вважають народною.
1881 року Михайло Петрович видає збірник оригінальних віршів «З давнього зшитку. Пісні та думи». До якого увішли і переклади побутових сербських пісень, переклади з Гейне, Байрона, Міцкевича, Сирокомлі, Некрасова та інші.
У 1882 році видав переклад «Гамлета» В. Шекспіра. У 1883-1884 роках організовує і видає українське періодичне видання «Рада». На жаль вийшло всього лише два томи.
У 1885 році Михайло Старицький створив нову театральну трупу і до 90-х років плідно працював, як режисер і артист, у народному театрі. У ці роки з-під його пера з’являються його найкращі драми: «У темряві», «Талан», «Оборона Буші» та інші.
З 1895 року Михайло Петрович Старицький все більше віддається літературній діяльності.
Для театру М.П. Старицький написав 25 п’єс: один переклад – «Гамлет» Шекспіра, одинадцять інсценівок та переробок творів інших авторів, тринадцять власних оригінальних п’єс. В своїй письменницькій творчості Старицький надзвичайну увагу приділяв історичній тематиці, і коли став писати для театру, то дуже хотів на сцені репрезентувати героїчну історію України, що замовчувалася офіційними колами. Найбільш відомі історичні п’єси – «Богдан Хмельницький», «Оборона Буші», «Маруся Богуславка». Дуже відома комедія М.П. Старицького «За двома зайцями», вона не втратила своєї популярності і до теперішніх часів, та мало кому відомо, що ця талановита комедія – переробка драматичного етюду І.С. Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Старицький викупив авторські права і створив з невеличкого етюду неперевершену комедію. Також надзвичайною популярністю користувалась і драма Старицького «Циганка Аза».
М.П. Старицький був одним з організаторів Всеросійського театрального товариства, яке у 1897 році скликало Перший Всеросійський з’їзд діячів сцени. В ньому взяли участь такі видатні актори, як В. Немирович-Данченко, М. Єрмолова, М. Савіна, О. Ленський, О. Южин, І. Москвін та інші. Поява на трибуні М. Старицького викликала овацію, що довго не вщухала. Драматург розповів учасникам з’їзду про надзвичайно складні умови розвитку театрального мистецтва на Україні, висловив протест проти переслідування українського слова царизмом.
Помер Михайло Старицький 27 квітня 1904-го, похований на Байковому цвинтарі у Києві.
Провідний бібліотекар, Людмила ПОСІТКО
