«Сцена ж – мій кумир,
театр – священний храм для мене!»
І. К. Карпенко-Карий
29 вересня 2025 року виповнюється 180 років від дня народження Івана Карпенка-Карого (1845–1907). До цієї події працівниками наукової бібліотеки підготовлено тематичну виставку творів видатного драматурга. Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з біографією і творчістю Івана Карпенка-Карого в науковій бібліотеці ЗВО «ПДУ». Виставка діятиме з 29 вересня до 4 жовтня 2025 р. в секторі обслуговування наукової, художньої бібліотеки та читального залу, перший корпус університету).
Іван Карпович Тобілевич – видатний український письменник, один з корифеїв українського побутового театру. В історію він увійшов під псевдонімом Іван Карпенко-Карий, у якому поєдналися ім’я його батька та прізвище улюбленого героя із п’єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого.
Іван Карпенко-Карий – геніальний актор, талановитий драматург, видатний режисер і композитор, здібний художник-декоратор, людина високого інтелекту, який зробив значний внесок в історію розвитку української літератури та професійного українського театру.
Він був одним із основоположників українського жанру. Створенні ним сатиричні комедії, драми, п'єси на історичну тематику становлять цілу епоху в історії української класичної драматургії.
Творчість Карпенка-Карого, як зазначав Іван Франко, «…наповнює нас почуттям подиву до його таланту».
«… Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література»
Народився Іван Карпнеко-Карий у слободі Арсенівка на Херсонщині у сім’ї управителя поміщицького маєтку 29 вересня 1845 року. У 1859 р. закінчив Бобринецьке повітове училище, після чого працював дрібним чиновником у різних канцеляріях. Відвідував політичні гуртки.
Зрештою, за зв’язки з діячами українського народницького руху його звільнили з урядової посади.
З 1860-их років Карпенко-Карий приймав активну участь у театральному житті. Він був членом різних театральних груп, на основі яких і утворився театр корифеїв. Саме Карпенко-Карий був одним із його засновників. До українського Театру корифеїв також належали: Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марко Кропивницький.
Поряд з п’єсами М. Кропивницького і М. Старицького драматичні твори І. Карпенка-Карого стали основою репертуару українського реалістичного театру, що дав таких визначних майстрів сцени, як М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька, М. Садовська, Г. Затиркевич-Карпинська, Л. Ліницька та інші, театру, що здобув широку славу не тільки на Україні, а й далеко за її межами і посів помітне місце в історії культури нашого народу.
У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою.
1884-1887 роки І. Тобілевич провів у засланні в Новочеркаську. Там написав кілька п’єс. Вирішив повністю присвятити себе літературній та театральній діяльності. Був актором, театральним режисером.
У 1900-1904 рр. письменник створив свою трупу. Сам грав переважно комедійні ролі.
Славу письменникові принесли його комедійні твори. Перший літературний твір Тобілевича з’явився 1883 року: оповідання «Новобранець» було опубліковано під псевдонімом Гнат Карий. Проте найбільше Іван Карпович прославився як драматург – він написав 18 оригінальних п’єс, для яких характерні жанрове розмаїття: психологічні драми, мелодрами, драматичні балади, сатиричні комедії, трагедії, ліричні комедії, трагікомедії, п’єси у формі гротеску й фарсу. Серед них – побутові драми з життя села, гостросатиричні комедії, історичні трагедії: «Безталанна» (1884), «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1889), «Сава Чалий» (1899) та ін. Його п’єси засвідчили дальший розвиток української класичної драматургії.
У 1900 р. І. Карпенко-Карий написав комедію «Хазяїн». Передова літературна критика оцінила твір як одне з найвидатніших явищ в українській драматургії другої половини XIX ст. І. Франко вважав, що автор змалював «грандіозну по своїм замислі і по майже бездоганнім обробленні картину великого промисловця і глитая з селян», відзначив велику мистецьку цінність комедії, пророкував їй сценічну довговічність. Перші вистави «Хазяїна» пройшли на початку 1901 р. і були сприйняті глядачами з великим захопленням. Роль Пузиря виконував сам автор. У листі до сина він писав: «Я сам бачу, що це найкраща моя комедія…»
Його творча діяльність була скерована на розвиток, становлення та утвердження національного театрального мистецтва, вона є однією з тих важливих складових, що сприяли формуванню та розвою національної культури загалом. Його твори – ціла епоха в українській драматургії.
Внесок І. Карпенка-Карого в українську класичну драматургію, за словами І. Франка, «наповняє нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя».
Карпенко-Карий виховав покоління акторів і зміцнив український театр як культурну спадщину. Його творчість нагадує нам про національні цінності, любов до рідної землі та моральну силу.
П’єси українського класика продовжують ставитись на сучасній театральній сцені, вони стали основою низки фільмів-спектаклів та екранізацій,
На честь Івана Карпенка-Карого названо вулиці в різних містах України та Київський національний університет театру, кіно і телебачення.
До 180-річчя від дня народження Івана Карпенка-Карого у науковій бібліотеці підготовлено книжкову виставку-персоналію «Іван Карпович Карпенко-Карий – корифей українського побутового театру». Експозиція містить збірки творів письменника. На виставці представлено книги з фонду наукової бібліотеки. Виставка розташована на абонементі навчальної літератури. Дія виставки: 25.09.2025 – 03.10.2025.
Про цікаві факти з біографії великого драматурга та його творчість наші користувачі можуть дізнатись завітавши до наукової бібліотеки.
Інформацію підготувала провідний бібліотекар Людмила Посітко
