«Хто любить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння»
Тарас Шевченко
Книги — це справжній всесвіт для мрійників. Одні мрійники пишуть про неймовірні історії й небачені світи, інші занурюються в написане, подорожуючи в просторі та часі, не виходячи з дому. Книги володіють унікальною здатністю як розважати, так і навчати людей. Вони одночасно є засобом для дослідження найпотаємніших куточків нашої душі та всього, що знаходиться за межами нашого особистого досвіду.
Всесвітній день книги і авторського права – це щорічна подія, присвячена святкуванню радості читання і цінності книг. Цей день відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Зважаючи на те, що «в історичному розумінні книга є найбільш потужним фактором поширення знання і найбільш надійним засобом його збереження», День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книги та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності.
Уперше спробу пов'язати 23 квітня з книгами було зроблено 1923 року продавцем книг у Каталонії (Іспанія). Початкова ідея належала валенсійському письменнику Вісенту Клавелу Андресу, який запропонував у такий спосіб вшановувати письменника Мігеля де Сервантеса, спочатку 7 жовтня, в день його народження, а потім — 23 квітня, у день його смерті.
У 1995 році ЮНЕСКО вирішило святкувати Всесвітній день книги та авторського права 23 квітня, оскільки цей день є датою смерті Вільяма Шекспіра та Інки Ґарсіласо де ла Веґи, а також днем народження декількох інших видатних авторів, таких як Моріс Дрюон, Мануель Мехіа Вальєхо, X. Лакснесс, Василь Земляк, Григір Тютюнник, Василь Кухта, Андрій Курков. Історично збіглося так, що Шекспір і Сервантес померли 23 квітня 1616 р., — але не в той самий день, тому що на той час Іспанія послуговувалася григоріанським календарем, а Англія — юліанським. Сервантес фактично помер на 10 днів швидше за Шекспіра.
Всесвітній день книги та авторського права було проголошено на 28-й сесії ЮНЕСКО 15 листопада 1995 року (Резолюція № 3.18). Рішення прийняте з метою просвіти, для подальшого розвитку усвідомлення культурних традицій, а також з урахуванням того, що книги є найвагомішим засобом поширення знань та найнадійнішим способом їхнього збереження. Це найчудовіший винахід для обміну ідеями за межами людського простору та часу, а також найпотужніша сила викорінення бідності та мирного будівництва. В резолюції відзначається також доцільність проводити в цей день книжкові виставки та ярмарки.
Приймаючи таке рішення, враховували досвід ряду країн та організацій, які вже й раніше проводили «День книги». Зокрема, в Іспанія у 1926 році король Альфонс XIII підписав декрет про святкування в Іспанії Дня іспанської книги. Після деякої полеміки, було вирішено, що цим днем стане 23 квітня — день смерті Мігеля Сервантеса. У Барселоні цей день збігся зі святом на честь заступника Каталонії святого Георгія, коли книготорговці влаштовували грандіозний книжковий ярмарок. Саме там, з 1931 року, з'явився звичай дарувати троянду кожному, хто придбає книгу.
Особливістю впровадження такого дня на світовому рівні є усвідомлення книжки як потужної зброї у налагодженні миру й нівелюванні соціальних проблем: книжка, що втілює творчі поривання людини і її прагнення поділитися власними ідеями і здобутками зі світом, має сприяти діалогу, взаєморозумінню і толерантності. Крім того, ЮНЕСКО в межах Всесвітнього дня книги та авторського права виступає за надання рівного доступу до знань та підвищення грамотності населення. Ще одним важливим аспектом є усвідомлення цінності книжки і її незамінності у поширенні знань і формуванні культури, незалежно від форми представлення інформації.
День книг і авторського права можна назвати одним з інструментів культурного збагачення людства.
В сучасному понятті книги — це друковані видання, проте в давнину вони мали зовсім інший вигляд. Для перших книг люди використовували кору дерев, глиняні та бронзові таблички. Більш вдосконаленого вигляду книги набули в Єгипті, коли їх почали писати на сувоях з папірусу.
Пізніше, приблизно в ІІ столітті до нашої ери, люди навчилися виробляти зі шкіри тварин пергамент, який виявився чудовим матеріалом для записів. Свою назву він отримав від міста Пергам, правителем якого було створено бібліотеку з двохсот тисяч книг у вигляді пергаментних сувоїв.
Друкувати книги почали в Китаї. Процес відбувався вручну, за допомогою дерев’яних рамок, в які вставлялися глиняні форми окремих ієрогліфів. Спочатку відтиски робили на шовковій тканині, а згодом стали використовувати папір. Одна з перших друкованих книг, яка повністю збереглася — «Діамантова сутра», датована 868 роком. Китайський метод друкування запозичили Японія та Корея, і корейці замінили недовговічні глиняні форми на бронзові.
Однією з перших українських рукописних книг було «Реймське Євангеліє», 1049 року вивезене з Києва до Парижа дочкою Ярослава Мудрого Анною. Серед інших знаменитих книг – «Остромирове Євангеліє», «Ізборнік Святослава» та «Пересопницьке Євангеліє».
Найвидатніша пам'ятка середньовічного книжного мистецтва ранньої доби, яка має риси української мови пергаментний рукопис «Київський Псалтир» 1397 р.
Першою друкованою книгою українського автора була «Прогностична оцінка поточного 1483 року» Юрія Котермака з Дрогобича, видана в Римі. А першою, книгою надрукованою в Україні, став «Апостол», виданий Іваном Федоровим 1574 року в друкарні Львівського православного братства. У XVII столітті найбільше українських книг було видано друкарнею Києво-Печерської Лаври, зокрема «Требник» Петра Могили, Києво-Печерський патерик та «Лексикон славенороський» Памви Беринди. Першим бібліофілом вважають київського князя Ярослава Мудрого, який славився великою любов’ю до книжок і збирав їх.
Авторське право історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва. Перший відомий державний нормативний акт щодо охорони авторського права стосувався літературних творів, а перша міжнародна конвенція, яка стосувалася захисту авторських прав, прийнята в інтересах книговидавців. Першим нормативним актом авторського права, який закріпив низку прав авторів і розділив повноваження авторів та видавців, вважається прийнятий у 1709 році в Англії «Статут королева Анни».
У сучасному світі інтернету читання все частіше відходить на другий план. Тому такі події, як Всесвітній день книг і авторського права, сприяють відновленню цікавості людей до читання, а головне — привертають до цієї корисної звички дітей. Відомо, що ті люди, які полюбили читати в дитинстві, не зраджують цьому захопленню і в дорослому віці.
Книга в житті людини:
Книги розширюють словниковий запас, і в цьому з ними не можуть зрівнятися ні телебачення, ні інтернет. Читання також сприяє грамотності, адже зорова пам’ять зберігає правильний варіант написання слів, тому людям, які багато читають, менше доводиться вчити граматичні правила.
Начитаній людині зазвичай легше спілкуватися, бо книги формують звичку чітко виражати свої думки, а також розвивають ерудицію, яка допомагає в будь-якій ситуації. Натомість людина, яка нічого не читає, навряд чи виявиться цікавим співрозмовником.
Читання позитивно впливає на психіку, бо знімає стрес, відволікаючи нас від щоденних проблем; крім того, покращує пам’ять та процеси мислення. Книги навіть знижують ризик в похилому віці захворіти на хворобу Альцгеймера, адже процес читання змушує мозок працювати, зберігаючи його молодість на довгі роки.
Книги допомагають нам стати мудрішими, тому що зазвичай їхні автори — розумні й досвідчені люди. Часто книги здатні викликати нові ідеї, ентузіазм і натхнення змінити своє життя на краще. Фінансова успішність теж має залежність від книг, бо для того, щоб стати висококласним спеціалістом в будь-якій сфері, треба прочитати чимало спеціальної літератури.
Використані джерела:
https://daytoday.ua/podiya/vsesvitniy-den-knyh-i-avtorskoho-prava/
Своїм святом День книги по праву вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі й усі, хто причетний до книжкової справи. Його відзначають у 190 країнах світу.
Колектив наукової бібліотеки щиро вітає усіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово.
Інформацію підготувала:
Людмила ПОСІТКО, провідний бібліотекар наукової бібліотеки ЗВО «ПДУ»
