07 жовтня 2023 року Володимир КОСТАШ провів виховну годину на тему: «Голодомор – це велика трагедія українського народу» для здобувачів вищої освіти 2 курсу зі спеціальності 181 – Харчові технології на кафедрі харчових технологій виробництва й стандартизації харчової продукції.
Літа 7441 від Створення світу, літа 1933 – від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ані потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.
Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.
То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті.
У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн. осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини – близько тисячі, щотижня – близько 25 тисяч. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
Складовими політики Голодомору були:
- насильне вилучення всіх продовольчих припасів.
У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою пам'яттю тих, хто загинув. Вони згасли як зорі.
Нехай у ваших душах залишиться спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Озиратися в минуле треба кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.
Нині доля Батьківщини в наших руках. Аби трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб наші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними.
Куратор курсу, доцент кафедри харчових технологій виробництва й
стандартизації харчової продукції Володимир КОСТАШ
