В Україні 8-го травня відзначаємо День пам’яті і примирення. Законом України встановлено вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939 – 1945 років. У цій європейській традиції головним визначається людський вимір та завдані війною страждання.
Та війна закінчилась 78 років тому. Вона стала можливою через існування двох тоталітарних режимів – нацистського і комуністичного, які ставили власні геополітичні інтереси вище прав, свобод і самого життя людини. На жаль, зараз відзначення перемоги над нацизмом є головним сакральним підмур’ям ідентичності у державі, яка повною мірою успадкувала сталінський тоталітаризм, яка під виглядом «руського міру» просуває ідеї війни, мілітаризму та експансіонізму щодо сусідніх держав.
Для нашої держави та її людей цей день символізує не тріумф переможців над переможеними, а нагадування про страшну катастрофу і застереження на майбутнє. Другий рік поспіль українці проводять цю пам’ятну дату в умовах повномасштабної війни росії проти України. Немало жахіть, які раніше асоціювалися з Другою світовою, стали реальністю в Україні внаслідок військових злочині російської армії та її керівництва.
Війна – це не лише танки, гармати і армії. Не менше уваги заслуговують і жертви війни: цивільні особи, остарбайтери, в’язні концтаборів, діти війни – всі постраждалі від військових дій і окупації. Це мільйони людських доль і мільйони людських бід серед українців та інших народів, які жили на території України.
Ми добре знаємо ціну війни. Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над гітлерівською Німеччиною та її союзниками. Однак, для нас День пам’яті і примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а вміння цінувати мир і захищати його всіма розумними засобами.
Віримо, вже скоро в календарі знаменних дат України з’явиться ще одно свято – «День Перемоги».
Слава Україні!
Кафедра права, професійної та соціально-гуманітарної освіти
