У рамках серії заходів присвячених 100-річчю Подільського державного аграрно-технічного університету студенти інженерно-технічного факультету разом з кураторами, викладачами кафедри «Ремонт машин і енергообладнання» взяли інтерв'ю у підприємців — випускників, які розповіли їм не тільки про специфіку ведення аграрного бізнесу в Україні, а й навели приклади успішного партнерства випускників між собою та університетом.
Коли перед нами постало завдання взяти інтерв'ю у відомого випускника нашого факультету, ми довго думали: хто ж це має бути, щоб була і цікава, і водночас талановита людина? Та коли у звіті про святкування ювілею інженерно-технічного факультету побачили серед фотографій відомих меценатів-випускників світлину Миколи Олицького, вирішили: так, це він!
Голова правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський», голова асоціації сільгоспвиробників Полонського району, депутат Хмельницької обласної ради ОЛИЦЬКИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ: «Віра у власні сили та довіра людей – головний стимул успішної роботи».
- Доброго дня, Миколо Васильовичу, спершу хотіли подякувати Вам, що дали згоду на інтерв'ю. Розпочнімо одразу із головного питання: чому саме інженерно-технічний факультет? Чиїм було виправдане таке рішення - вступити саме сюди? Ваша власна ініціатива чи на цей крок підштовхнули батьки?
- Дякую, радий відповісти на запитання молодшого колеги з рідного факультету. Рішення про навчання я прийняв самостійно. Адже я народився в мальовничому селі Троєщина Полонського району Хмельницької області у багатодітній родині, де з діда — прадіда всі трудились на землі. Батьки — Василь Юхимович та Ганна Іванівна були взірцем добропорядності, працьовитості та відданості селянській праці. Мати з ранньої весни до пізньої осені працювала в ланці, а батько на фермі. Тож з дитинства своєму старшому сину прищепили почуття відповідальності за молодших братів і сестер, за доручені хатні обов'язки. Тому розпочав трудову діяльність з 1977 року – трактористом колгоспу ім. Кірова в рідному селі. Згодом служба в армії. Одразу після демобілізації — підготовчі курси в Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, і після успішної здачі іспитів у 1981 році, зарахування до студентських лав. Скільки себе пам'ятаю, намагався бути кращим. А, щоб відчувати себе нарівні із випускниками елітних міських шкіл, «гриз» граніт науки зі всіх сил. Як доказ – диплом з відзнакою. Ось такі старт та мотивація працювати надалі.
- Який у Вас найяскравіший спогад зі студентських років?
- Таких доволі. Студентські роки були досить насиченими. Адже я брав активну участь у громадському житті факультету й інституту. Зокрема, був комсоргом групи, членом комсомольського бюро факультету та інституту, командиром студентського будівельного загону «Поділля – 82», комісаром студентських будівельних загонів «Ентузіаст – 83» та «Ентузіаст – 84», які працювали у Тюмені, незмінним учасником наукових конференцій. За відмінне навчання й активну участь в громадському житті факультету мій портрет був занесений на інститутську Дошку Пошани. У вирі студентського життя час пролетів як один день. Тепер розумію, що то були найкращі роки життя, які подарували найтепліші спогади і найщиріших друзі, з якими я досі спілкуюсь.
- Розкажіть про те, чим Ви саме зараз займаєтесь і як досягли таких успіхів?
- У 1986 році повернувся в рідне село. Працював інженером з ремонту сільськогосподарських машин, завідувачем центральною ремонтною майстернею, заступником голови колгоспу, звільненим секретарем парткому, головним інженером, а з 2000 року обраний головою правління сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лабунський», який, як і інші господарства тоді, переживав не найкращі свої часи. Я пройшов шлях від тракториста до голови правління, знаючи ціну селянській праці, не допустив розвалу господарства, повів за собою людей, які повірили в мене і наш кооператив став лідером галузі. Сьогодні СВК «Лабунський» своїми здобутками відомий далеко за межами нашої області. Це багатогалузеве господарство, яке спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур із розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом. В обробітку понад 4000 га землі. На фермах утримується 2300 голів ВРХ, 520 корів, 2000 свиней, 300 овець, 60 коней і 115 бджолосімей. Як керівнику, мені завжди потрібно знаходити підхід до розв'язання будь–яких питань: необхідно вміти вислухати й прийти на допомогу своїм колегам по роботі, постійно опікуватися питаннями розвитку соціальної сфери на селі. Завдяки моїй наполегливості та фінансовій підтримці, газифіковано села нашого кооперативу, щорічно проводиться ремонт доріг, завершується будівництво сучасної загальноосвітньої школи.
Я щасливий з того, що маю змогу допомагати односельцям. Господарство за власні кошти забезпечує харчуванням своїх працівників і дітей у школі. Частково оплачується лікування членів кооперативу, видається одноразова грошова допомога (в обсязі річної заробітної плати) при виході на заслужений відпочинок. Надається спонсорська допомога обласному госпіталю ветеранів війни, збройним силам України, медичним закладам, церковним громадам. За мого сприянням закуплено музичні інструменти для учасників шкільного духового оркестру.
За особистий вагомий внесок у розвиток сільського господарства мене нагороджено: Дипломом Міністерства аграрної політики України – 2008-2009 рр., 2011 р., трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики та продовольства України «Знак пошани», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, нагрудним знаком Міністерства аграрної політики України «За відданість своїй справі», ювілейною медаллю «20 років незалежності України», орденами «Королеви Анни» та «Зірка економіки України», Почесними грамотами районної й обласної ради та адміністрації. Господарство неодноразово заносилось на районну й обласну дошку Пошани.
- І, наостанок, яку Ви можете дати пораду студентам і викладачам інженерно-технічного факультету?
- Спочатку хотів би висловити побажання вивчення можливості створення в університеті асоціації випускників — добровільної, незалежної, неприбуткової громадської організації, яка б об'єднувала випускників, викладачів і друзів ПДАТУ. А звертаючись до своїх колег, випускників хотів би започаткувати ініціативу з підготовки в університеті кадрів для своїх агроформувань шляхом оплати навчання студентам, які не впевнені у своїх силах з фізико-математичних дисциплін. Теперішнє законодавство дозволяє допомогти студентам навчатись на небюджетній (комерційній) формі за кошти юридичних осіб шляхом зарахування результатів із дисциплін за вибором університету.
А студенти повинні знати, що віра у власні сили і довіра людей – головний стимул успішної роботи. Від кожного із вас залежить те, яке у вас буде життя. Пам'ятайте про працю своїх батьків та вчителів, шануйте їх, будьте вдячними! І, головне, зробіть правильний вибір пріоритетів!
- Дякуємо Вам за те, що відгукнулися на наше прохання і у своєму щільному робочому графіку знайшли час для інтерв'ю, і особлива подяка за відчуття того, що разом ми робимо дуже гарні і позитивні речі!
З випускником спілкувались студент 2 СТН курсу інженерно-технічного факультету Анатолій Гончарук і куратор 2-х курсів ІТФ Павло Федірко
Пресцентр ПДАТУ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
